POSTUP: Спочатку була Ініціатива

Кость Бондаренко, Поступ, No.65 (723), 28-29 квітня 2001.

 Source: http://postup.brama.com/010428/65_2_2.html

 

Радіо “Ініціатива” Ніко 102,5 FM виповнився рік

Спочатку була ініціатива. Ініціатива кількох молодих, проте амбітних людей. Тих, кого “заграла” російська низькопробна попса на українських радейках. І де – у Львові!!!

 

Ініціатива виникла у Марека Іващишина. В цей час у Львові почали транслювати програми радіо “Довіра”. Це було переважно російськомовне радіо. І Марек зумів переконати власників проекту в тому, що вони ж виграють від того, коли у Львові звучатиме не російська, а українська мова. Ще одним ініціатором проекту був Михайло Хвойницький.

 

Потім була “Лялька”. Гриміла музика, танцювали екзотичні танці тінейджери. Марек, перекрикуючи якусь “кислотну” пісню, розповідав про концепцію майбутнього радіо. Чи майбутню концепцію радіо. Виглядало заманливо і перспективно. Які імена мали зосередитися довкола радейка! Віктор Морозов, Юрій Винничук, Юрко Покальчук, Олександр Кривенко, Тарас Чубай, Ромко Чайка, Місько Барбара, Юрій Шаріфов, Сергій Косенко, Борис Варга, Оксана Горелик… Що ще приваблювало – так це повернення на радіо публіцистики. Воскресіння радіопубліцистики як жанру.

 
Потім була презентація. Було перше травня 2000 року. На площі Митній, перед кав’ярнею “Кастелярі”, відбувався концерт. Рікою лилося пиво. Всім було весело.

 

 

Один із керівників іншого львівського радіо у приватній розмові десь за місяць після того, як радіо вийшло в ефір, сказав мені доволі цікаву фразу: “Я залюбки слухаю “Ініціативу”. Вона мені подобається, бо на ній лунає музика, яку я люблю. Я не можу собі дозволити пустити цю музику на своєму радіо – бо я дбаю про прибуток, але це дійсно класна музика”. “Ініціативі” закидали надмірну заполітизованість… Але про це згодом…

 

 

“Ініціатива” встановила потужний передавач, завдяки чому радіо можна було ловити за межами Львова. До нас у студію часто додзвонюються з віддалених райцентрів… Виявляється, слухають… Радіо почало виходити в інтернет-режимі, було чимало рекламних акцій, проектів, дотичних до радіо.

 

 

… А головне – було Б-92. Завдяки Борисові Варзі, який представляв Югославію у Львові, а Україну у Воєводині і якого режим Мілошевича хотів забрати до війська, окремі передачі опозиційного югославського радіо вийшли в ефір у Борисовому “Балкан-Експресі”. Негайно інформація розповсюдилася далеко за межі України і Югославії – навіть американські засоби масової інформації повідомили про українське радіо “Ініціатива”, яке транслює опальне югославське Б-2. Ми сприймали це як невеличку авантюру, але все одно було приємно! Хоча було чимало претензій і “наїздів”…

 

 

Потім була криза в Україні. І радіо перетворилося на найопозиційніше джерело інформації. Ромко Чайка по вечорах і Місько Барбара зранку сідали в ефір і валили всю правду про події минулого дня. Час від часу запрошували до студії актуальних політиків. Хто лише не побував у цій кімнатці розмірами метр на два! Чиї лише голоси не виходили в ефір з цієї комірчини на Сихові! Борис Тарасюк, Віктор Пинзеник, Тарас Стецьків, Юлія Тимошенко (в записі), Володимир Сівкович, Віктор Шишкін, Зиновій Кулик… усі вони тою чи іншою мірою стали жертвами “провокаційних інтерв’ю”. Були й ті, хто зрезигнували. Скажімо, Орест Фурдичко чи Олександр Волков.

 
Що було потім?.. Потім було відзначення 9 місяців радіо. Знову гриміла музика. Але тепер – у “Пікассо”. Було багато народу. Всім було весело… Ми з Чайкою їхали того ж вечора до Чернігова – хвалити радейко та львівську журналістику на конференції із питань свободи слова в Україні. Тому традиційного українського гуляння (так, аби зранку не пам’ятати, що було ввечері) не вийшло. Було…

 
Усе-таки було дійсно багато чого. І все це – за один рік. Радіо відбулося. Воно не стало суперпопулярним, але воно є “своїм” для значної частини львів’ян. В “Ініціативи” – чималі перспективи. Вона боротиметься за своє місце в ефірі і не відступатиметься від принципів, на яких стояла і стоїть… Є і вади, але про них не хочеться говорити перед святом – першою річницею виходу радіо в ефір.

 
Я знову включаю приймач і чую звичні слова: “В ефірі радіо “Ініціатива” Ніко 102,5 FM”. І я впевнений: в Україні, принаймні у Львові, ще існують острівці свободи слова і доброго смаку. А отже – є підстави для оптимізму.