09.07.2014, RFE
ІНША СТРАТЕГІЯ РОСІЇ. МОСКВА КАРАЄ УКРАЇНУ ЗА ТЕ, ЗА ЩО ЗАОХОЧУЄ СЕРБІЮ
Source: http://ua.krymr.com/content/rossia-otnoshenie-k-evrointegratsii-serbii/25451403.html
Роберт Коалсон
Подвійні стандарти Росії стають абсолютно очевидними, коли справа стосується євроінтеграції в безпосередній від неї близькості. Грузії, Молдові та Україні довелося боротися з незгодою Москви на кожному кроці у напрямку зближення з Європою.
Балканські ж країни – Македонія, Чорногорія і особливо Сербія – домагаються зближення з Євросоюзом, аж до можливого вступу до нього, у відносно спокійній атмосфері.
Стратегія «троянського коня»
На думку аналітиків, жорсткий підхід Росії до колишніх радянських країн, над якими вона панувала протягом тривалого часу, і більш м’яке ставлення до споріднених слов’янських держав на Балканах відображають стратегію Москви, спрямовану на посилення свого впливу в Європі.
«У Росії інша стратегія стосовно колишніх країн Радянського Союзу – це частина її колишньої сфери впливу, – вважає директор представництва Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Дмитар Бечев. – Балкани ж перебувають на наступному рівні. По-моєму, заздалегідь очевидно, що так чи інакше (Балканські країни) інтегрують в ЄС. Враховуючи це, Росія розглядає Євросоюз як групу держав і бачить можливість збільшити кількість друзів у ньому».
Цього тижня (7–8 липня) кремлівська стратегія «троянського коня» була продемонстрована з усією очевидністю під час візиту до Москви для дводенних переговорів прем’єр-міністра Сербії Олександра Вучича. За словами Вучича, Бєлград прагне членства в ЄС, але в той же час не має наміру «псувати свої дружні відносини з Росією».
Сербія досягла великих успіхів у зближенні з ЄС. У 2008 році вона підписала угоду про асоціацію, а в 2012 році стала кандидатом у члени. Тим часом Москва посилила свій значний вплив у країні.
Раніше в цьому році, коли Вучич формував свій новий уряд, Москва використала жорсткий і успішний тиск, домагаючись впливового поста для колишнього прем’єр-міністра Івіци Дачича. Дачич вважається одним з найбільш проросійських політиків Сербії. Він був призначений заступником прем’єр-міністра.
У своєму інтерв’ю ІТАР-ТАРС напередодні візиту Вучича до Москви російський посол в Сербії Олександр Чепурін зазначив, що 14 відсотків своїх державних доходів Бєлград отримує від нафтопереробного заводу «Газпрому» в Нови-Саді.
«Зміцнити вплив всередині Союзу»
Балканський регіон надзвичайно важливий для Росії як транзитний коридор, в якому буде розташовуватися газопровід «Південний потік». Цього тижня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров здійснить поїздку регіоном. Він почне з візиту в Софію, де відбудуться переговори, що стосуються «Південного потоку». Вучич сказав у Москві, що чекає швидкого підписання угоди щодо сербського відрізку газопроводу.
Бєлградський аналітик Борис Варга вважає, що Сербія продовжує залежати від економічної підтримки Росії, яку Кремль «не має наміру надавати без політичних поступок».
Саме тому, вважає аналітик Бечев, Москва не противиться європейським домаганням Сербії.
«Правопорядок і поведінка еліт (у Сербії) не відповідають так званим європейським стандартам, – вважає Бечев. – Інакше кажучи, в розпорядженні Росії достатньо впливу. Їм є кому зателефонувати, кого підкупити; вони можуть здійснювати свій вплив зсередини. Саме тому я не вважаю, що Росія стане якимось чином перешкоджати розширенню ЄС (на Балканах). Навпаки, вона стане вітати розширення на Балканах, вона сприйме розширення на Балканах як можливість зміцнити свій вплив всередині союзу».
Бечев зазначає, що Москва вже давно посилювала свій вплив в ЄС за допомогою інших «троянських коней» – Болгарії, Кіпру і Греції, а також за допомогою створення промосковських лобі в таких найважливіших країнах ЄС, як Німеччина, Італія та Великобританія.
Водночас, Москва залишає для себе всі шляхи відкритими і, в разі потреби, готова знищити європейські амбіції Бєлграда.
Директор бєлградського Центру євроатлантичних досліджень Олена Милич зазначає, що від можливого членства в ЄС Сербію відокремлюють ще 10 років і що Москва не може розраховувати на настільки довготривалу надійність Бєлграда.
«Я вважаю, що це занадто довготривалий проект і що росіяни, без сумніву, спробують зупинити процес євроінтеграції Сербії, – сказала Милич Балканській редакції RFERL. – Вони не стануть чекати, поки Сербія протиснеться в ЄС, з тим, щоб використовувати її як троянського коня. Вони зупинять процес завчасно».
За словами Милич, Москва вже таємно фінансує на Балканах «структури, спрямовані проти ЄС» з метою знизити рівень суспільної підтримки євроінтеграції в Сербії, зокрема університетські програми, неурядові організації та політичні партії.
Криза в Україні як перевірка на міцність?
Криза в Україні стала своєрідною перевіркою на міцність політики Бєлграда, що домагається хороших взаємин як з Москвою, так і з ЄС.
Сербія не приєдналася до санкцій ЄС проти Росії і з похвалою відгукнулася про заклики російського президента Володимира Путіна до вирішення конфлікту в Східній Україні. У той же час вона схвалила заяву ЄС про територіальну цілісність України, включаючи чорноморський півострів Крим, анексований у березні Росією.
У наступному році ця дилема стане ще більш очевидною. Сербія візьме на себе головування в Організації з безпеки і співробітництва в Європі – основній міжнародній організації, в завдання якої входить вирішення кризи в Україні, а також інших заморожених конфліктів на території колишнього Радянського Союзу.
Колишній посол Сербії в Україні Душан Лазич вважає, що українська криза вже перетворилася на «одну з найбільш суперечливих міжнародних тем» у Сербії.
«Ми опинимося в ситуації, коли, координуючи діяльність ОБСЄ, ми будемо в той же час намагатися знайти варіанти, прийнятні як для сходу, так і для заходу, – сказав Лазич. – Це непросте завдання, тому що Росія наполягатиме на своїй позиції. Головування Сербії в ОБСЄ стане величезним випробуванням як для нашої політики, так і для наших відносин з іншими країнами».
«Усе це скоординувати і врахувати всі позиції та інтереси буде непросто», – вважає Лазич.
(У підготовці матеріалу брали участь кореспонденти Балканської редакції RFERL Мілош Теодорович, Бранка Михайлович і Людмила Цвєткович)
Share this post
Tweet