July 08, 2014, RFE

RUSSIA FOLLOWS ‘DIFFERENT STRATEGY’ AS SERBIA COURTS EU

Source: http://www.rferl.org/content/russia-different-strategy-serbia-eu/25449771.html

By Robert Coalson

When it comes to European integration in its neighborhood, Russia has a clear double standard.

Georgia, Moldova, and Ukraine have had to battle relentless opposition from Moscow every step of their path toward closer ties with Europe.

Meanwhile, Balkan countries like Macedonia, Montenegro — and particularly Serbia — have largely been left to pursue closer relations with the European Union, including possible membership, in peace.

The harsh approach toward the former Soviet countries that Russia historically dominated and the softer line for the kindred Slavic lands of the Balkans is rooted in a deeper strategy aimed at increasing Moscow’s influence within the EU, analysts say.

“Russia has very different strategies when it comes to their former fellow republics in the Soviet Union — this is part of their previous sphere of influence,” says Dmitar Bechev, director of the Sofia office of the European Council on Foreign Relations (ECFR). “The Balkans are a level up [from that]. I think it is a foregone conclusion that one way or another [Balkan countries] will be integrated into the EU. But, having said that, Russia looks at the EU as a set of countries and so it sees an opportunity to have more members who are friendly.”

The Kremlin’s “Trojan horse” strategy was on full display when Serbian Prime Minister Aleksandar Vucic visited Moscow for two days of talks on July 7-8. Belgrade, Vucic said, was bent on EU membership but also did not intend to “damage its good, friendly relations with Russia.”

Working From The Inside

Serbia has made dramatic strides toward the EU, signing an Association Agreement in 2008 and becoming a candidate for membership in 2012. At the same time, Moscow has augmented its considerable influence in the country.

When Vucic was forming his new government earlier this year, Moscow lobbied hard and successfully to have outgoing Prime Minister Ivica Dacic — considered one of Serbia’s most pro-Russia politicians — given a powerful post. He was named deputy prime minister.

A symbolic pipe is prepared for the ceremony kicking off construction of the South Stream gas pipeline near the Serbian village of Sajkas in November 2013.

In an interview with ITAR-TASS on the eve of Vucic’s visit to Moscow, Russian Ambassador to Belgrade Aleksandr Chepurin noted that Gazprom’s oil refinery in the Serbian city of Novi Sad alone accounted for 14 percent of Belgrade’s budget revenues.

The Balkan region is essential to Russia as an energy-transit corridor hosting the South Stream natural-gas pipeline. Russian Foreign Minister Sergei Lavrov is touring the region this week, launching his trip with a visit to Sofia for talks focused on South Stream. Vucic said in Moscow that he expected an agreement on the Serbian portion of the project to be signed “soon.”

Belgrade-based analyst Boris Varga says Belgrade remains dependent on economic support from Moscow, support the Kremlin “is not willing to offer without political concessions.”

This is why the ECFR’s Bechev believes Moscow does not object to Serbia’s European ambitions. “The rule of law and the attitudes of the elites [in Serbia] are not up to what you might call European standards,” he says. “In other words, obviously Russia has a lot of influence to wield — they can call people, they can bribe people, and they can build influence from within. So that’s why I don’t think Russia will object at any point to EU enlargement [in the Balkans]. On the contrary, they will embrace enlargement to the Balkans, and it has embraced enlargement to the Balkans as an opportunity to build its influence inside the union.”

Bechev notes that Moscow has long been building its influence within the EU, through other “Trojan horses” like Bulgaria, Cyprus, and Greece, as well as by building up pro-Moscow lobbies in critical EU countries like Germany, Italy, and the United Kingdom.

Will Belgrade Have To Choose?

But Moscow is also keeping its options open and is poised to scuttle Belgrade’s EU ambitions should the need arise.

Jelena Milic, director of the Center for Euro-Atlantic Studies in Belgrade, notes that Serbia’s potential EU membership is still a decade away and that Moscow cannot count on Belgrade’s reliability that long. “My thesis is that the whole thing is much too long-term and that the Russians will actually want to stop the process of Serbia’s European integration,” she says. “It won’t wait for Serbia to squeeze into the EU to be used as a Trojan horse, but will stop the process beforehand.”

Milic says Moscow is already covertly funding “anti-EU structures” in the Balkans, including university programs, nongovernmental organizations, and political parties with the aim of reducing public support in Serbia for European integration.

Meanwhile, the crisis in Ukraine has tested Belgrade’s policy of pursuing good relations with both Moscow and the EU.

Serbia has not joined EU sanctions against Russia over the situation and has praised Russian President Vladimir Putin’s public initiatives for resolving the violence in eastern Ukraine. At the same time, it has endorsed EU statements supporting Ukraine’s territorial integrity, including the Black Sea peninsula of Crimea that Russia annexed in March.

This dilemma will become sharper next year when Serbia takes over the rotating chairmanship of the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE), the main international organization tasked with regulating the Ukraine crisis and frozen conflicts throughout the former Soviet Union.

Dusan Lazic, a former Serbian ambassador to Ukraine, says the crisis there is already “one of the most controversial international topics” in Serbia. “And we are going to be in a situation where we will be coordinating the work of OSCE while trying to find solutions that are acceptable to the East and the West,” he says. “That is not something easy to achieve, because the Russian side will try to bring its position to the fore. The Serbian OSCE chairmanship will be a huge challenge for our policy and for our relations with other countries.”

Lazic concludes, “It will not be easy at all to coordinate all that and to bring all the positions and interests together.”

23.06.2014, AP Vojvodina

SRBIJA I NATO: JACANJE I UNAPREDJENJE INSTITUCIONALNIH PRETPOSTAVKI SARADNJE

Video 1 Snimak konferencije: https://www.youtube.com/watch?v=boWjNmhqzfI

Video 2 Prilog Panonija: https://www.youtube.com/watch?v=xdP52Z6ugTw

Tekst: http://www.skupstinavojvodine.gov.rs/Vesti.aspx?id=4952&s=vesti&j=UK

Projekat “Srbija i NATO: jačanje i unapređenje institucionalnih pretpostavki saradnje” predstavlja nastavak višegodišnjih aktivnosti Centar za politiku i evroatlantsko partnerstvo usmerenih ka snaženju podrške građana procesima evroatlantskih integracija Srbije, sa ciljem prevođenja brojnih pitanja i dilema vezanih za odnose Srbije i NATO-a iz “njihovih” – pitanja koja se tiču vlade, političara, državnih službenika, vojske.. u “naša” pitanja – uključivanjem zainteresovane, dobro obaveštene javnosti, koja može uticati na kreiranje ključnih strateških odluka, a koje će odrediti kvalitet života ne samo današnje, već i generacija koje će donositi ključne političke odluke do kraja 21. veka u Srbiji.

У Скупштини Војводине одржана конференција “Резолуција 1325: женско лице мира и безбедности“

04.07.2014, RFE

MOSKOVSKI MENI ZA VUCICA

Source: http://www.slobodnaevropa.org/content/moskovski-meni-za-vucica/25445615.html

Branka Mihajlović i Ljudmila Cvetković

Uroku od mesec dana premijer SrbijeAleksandar Vučić biće na dve, za Srbiju, najznačajnije međunarodne adrese – Berlin i Moskva. Na početku juna sastao se sa kancelarkom Angelom Merkel, a u naredni ponedeljak odlazi u Rusiju gde će ga primiti i premijer Dmitrij Medvedev i predsednikVladimir Putin. Te dve adrese biće do kraja mandata u fokusu ove Vlade, kažu sagovornici RSE.

U Moskvi, premijera Srbije očekuju dve vruće teme: Ukrajina i Južni tok. Pored saradnje, najavio je Vučić, u Moskvi će biti reči i o zamerkama domaćina, ali i o primedbama gosta. Očekuje se da na moskovskom meniju, ipak, budu u centru pažnje ekonomski odnosi dve zemlje.

Jedna od glavnih tema koje čekaju premijera Vučića u Moskvi, a u svetlu budućeg predsedavanja Srbije OEBS, jeste ukrajinsko vruće pitanje – kažeDušan Lazić, bivši ambasador Srbije u Kijevu.

“Može se smatrati da će to biti jedna od međunarodnih spornih, kontroverznih tema. A mi ćemo se naći u situaciji da koordiniramo rad OEBS-a i da tražimo takve stavove koji će biti prihvatljivi i za Istok i za Zapad. Kao što praksa pokazuje, to nije ni malo lako ostvariti. Jer, ruska strana će nastojati da, ako je ikako moguće, njeni stavovi dođu što više do izražaja. Naše predsedavanje OEBS-om će biti veliki izazov i za našu politiku i za naše odnose sa pojedinim zemljama, jer upravo koordinacija i povezivanje stavova i interesa neće biti ni najmanje lako”, ističe Lazić.

Zorana Mihajlović

Koliki je politički uticaj Rusije na Srbiju pokazalo se prilikom formiranja ove Vlade. Jedino nezadovoljstvom Moskve stavovima bivše ministarke energetike  Zorane Mihajlović koja je imala ozbiljne zamerke na kriterijume gasnog srpsko-ruskog angažmana, može se tumačiti promena na čelu tog Ministarstva, a ima i procena da je za ostanak u Vladi socijaliste Ivice Dačića bio presudan stav Moskve.

Na toj destinaciji, uz Berlin i Moskva, ova Vlada će i ubuduće biti često do kraja svog mandata. Kako zbog rusofilstva bivših radikala, tako i zbog državnog, pre svega ekonomskog pragmatizma, kaže analitičar Boris Varga, dobri poznavalac istočno evropskih prilika.

“Nakon eksplicitnog deklarisanja za evropski put, Beograd ne može toliko da računa na političke veze sa Moskvom, koliko na ekonomske. Međutim, problem je u tome što Srbiji treba ekonomska podrška Rusije koju Moskva nerado daje bez političkih ustupaka. Takvu politiku Rusija vodi više od dve decenije sa svojim partnerima na prostoru bivšeg SSSR-a sa kojima trenutno razvija carinski savez. Znači, razvijajući te duboke ekonomske veze sa Rusijom, mi možemo da računamo na njeno političko prisustvo na Balkanu. Uz to Rusija trenutno radi na evroazijskoj uniji. I sve to u uslovima posrednog učestvovanja u ratu u Ukrajini. Njoj će trebati razne poluge u pregovorima sa Zapadom a to može postati Balkan, odnosno Srbija”, smatra Varga.

Jedno od konkretnih pitanja koje će se naći na Vučićevom moskovskom meniju prilikom susreta sa premijerom Medvedevim i predsednikom Putinom je Južni tok. Srbija je i tu u delikatnoj situaciji. Sa jedne strane, ima interesa za ruskim gasnim putem, sa druge strane ima obaveze kao potpisnica evropskog energetskog dogovora, koji podrazumeva vrlo precizna pravila.

Južni tok

“Pre nego što smo potpisivali ugovor o Južnom toku, moram otvoreno da kažem, mi smo morali o tome da vodimo računa. Sa jedne strane da obezbedimo da se to gradi, jer je to naš interes, ali da se gradi polazeći od obaveza koje su sve zemlje u suštini prihvatile pristupanjem evropskoj zajednici. Dobar je stav da to treba da reše EU i Rusija, to je pokušaj da se mi sklonimo malo sa tog terena. Ali, bojim se da mi to nećemo moći da postignemo“, procenjuje Dušan Lazić.

Male su šanse za takvo prebacivanje lopte na tuđi teren.

“Kao članica EU ti si u obavezi da poštuješ njeno zakonodavstvo, a njeno zakonodavstvo – po pitanju gasa – kaže da je zabranjena bilo kakva monopolizacija uslova. To znači da ne možes istovremeno i da proizvodiš gas, kao što to čini Gasprom, i da istovremeno tvoj bude gasovod preko koga će se dopremati gas. To je jasno. Daješ jednoj kompaniji da vrši dve-tri delatnosti i mogućnost da te ucenjuje”, kaže Sijka Pištolova, urednica Balkanskog sajta Enerdži Obsevera.

Premijer Vučić je, najavljujući posetu Rusiji, rekao da očekuje otvorene razgovore u kojima će biti reči i o, kako je on formulisao, zamerkama i prigovorima. Konkretnije, Rusi bi mogli zameriti Srbiji neplaćanje duga za gas od 300 miliona evra, a biće reči i o neostvarenom kreditu za železnicu od 800 miliona.

Kad je reč o prigovorima Srbije, premijer Vučić nije ništa konkretnije rekao. Tek, Srbija, koja se smatra odanim ruskim balkanskim prijeteljem, pokazalo se, nalazi se među državama koje plaćaju najvišu cenu gasa. Da li su to prigovori srpske strane koje je pomenuo Vučić – za sada se ne zna.

17. JUN 2014, RTS Radio Beograd

Potpredsednik Vlade i ministar spoljnih poslova, Ivica Dačić, izjavio je da je poseta Sergeja Lavrova Srbiji još jedan korak u razvoju političkih odnosa dve bratske i prijateljske zemlje.

Source (AUDIO): http://www.rts.rs//page/radio/sr/story/23/Radio+Beograd+1/1624999/Talasanje+-+Pusti+pri%C4%8Du.html

“Ruska Federacija i Srbija imaju potpisan Sporazum o strateškom partnerstvu i želimo da naše odnose i nadalje razvijamo u duhu prijateljstva”, rekao je Dačić.

Sergej Lavrov je istakao da visoko ceni stav Srbije, koja želi ujedinjenje, a ne razdvajanje u Evropi, jer “Rusija želi da sve zemlje EU i Evroazije budu u zajedničkom privrednom i humanitarnom prostoru”.

………Vladislav Jovanović…………….Boris Varga………………….Goran Nikolić………

Da li su srpsko-ruski odnosu na testu zbog ukrajinske krize? Kakva je sudbina Južnog toka? Gde treba tražiti prostor za dodatno jačanje saradnje Srbije i Rusije? Posetu šefa diplomatije ruske federacije Sergeja Lavrova i sve aspekte odnosa Moskve i Beograda analiziraju diplomata Vladislav Jovanović, Boris Varga – novinar i publicista i Goran Nikolić – ekonomski analitičar.

Autor i voditelj: Zorka Đukanović
Radio Beograd 1, 11.05

Fotografije: Tanjug

09.07.2014, RFE

ІНША СТРАТЕГІЯ РОСІЇ. МОСКВА КАРАЄ УКРАЇНУ ЗА ТЕ, ЗА ЩО ЗАОХОЧУЄ СЕРБІЮ

Source: http://ua.krymr.com/content/rossia-otnoshenie-k-evrointegratsii-serbii/25451403.html

Роберт Коалсон

Подвійні стандарти Росії стають абсолютно очевидними, коли справа стосується євроінтеграції в безпосередній від неї близькості. Грузії, Молдові та Україні довелося боротися з незгодою Москви на кожному кроці у напрямку зближення з Європою.

Балканські ж країни – Македонія, Чорногорія і особливо Сербія – домагаються зближення з Євросоюзом, аж до можливого вступу до нього, у відносно спокійній атмосфері.

Стратегія «троянського коня»

На думку аналітиків, жорсткий підхід Росії до колишніх радянських країн, над якими вона панувала протягом тривалого часу, і більш м’яке ставлення до споріднених слов’янських держав на Балканах відображають стратегію Москви, спрямовану на посилення свого впливу в Європі.

«У Росії інша стратегія стосовно колишніх країн Радянського Союзу – це частина її колишньої сфери впливу, – вважає директор представництва Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Дмитар Бечев. – Балкани ж перебувають на наступному рівні. По-моєму, заздалегідь очевидно, що так чи інакше (Балканські країни) інтегрують в ЄС. Враховуючи це, Росія розглядає Євросоюз як групу держав і бачить можливість збільшити кількість друзів у ньому».

Глава МЗС Росії Сергій Лавров зі своїм сербським колегою Івіцею Дачичем. Бєлград, 16 червня 2014 року.

Цього тижня (7–8 липня) кремлівська стратегія «троянського коня» була продемонстрована з усією очевидністю під час візиту до Москви для дводенних переговорів прем’єр-міністра Сербії Олександра Вучича. За словами Вучича, Бєлград прагне членства в ЄС, але в той же час не має наміру «псувати свої дружні відносини з Росією».

Сербія досягла великих успіхів у зближенні з ЄС. У 2008 році вона підписала угоду про асоціацію, а в 2012 році стала кандидатом у члени. Тим часом Москва посилила свій значний вплив у країні.

Раніше в цьому році, коли Вучич формував свій новий уряд, Москва використала жорсткий і успішний тиск, домагаючись впливового поста для колишнього прем’єр-міністра Івіци Дачича. Дачич вважається одним з найбільш проросійських політиків Сербії. Він був призначений заступником прем’єр-міністра.

У своєму інтерв’ю ІТАР-ТАРС напередодні візиту Вучича до Москви російський посол в Сербії Олександр Чепурін зазначив, що 14 відсотків своїх державних доходів Бєлград отримує від нафтопереробного заводу «Газпрому» в Нови-Саді.

«Зміцнити вплив всередині Союзу»

Балканський регіон надзвичайно важливий для Росії як транзитний коридор, в якому буде розташовуватися газопровід «Південний потік». Цього тижня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров здійснить поїздку регіоном. Він почне з візиту в Софію, де відбудуться переговори, що стосуються «Південного потоку». Вучич сказав у Москві, що чекає швидкого підписання угоди щодо сербського відрізку газопроводу.

На будівництві частини газопроводу «Південний потік», що проходить через Сербію. Сайкас, 11 червня 2014 рокуроку.

Бєлградський аналітик Борис Варга вважає, що Сербія продовжує залежати від економічної підтримки Росії, яку Кремль «не має наміру надавати без політичних поступок».

Саме тому, вважає аналітик Бечев, Москва не противиться європейським домаганням Сербії.

«Правопорядок і поведінка еліт (у Сербії) не відповідають так званим європейським стандартам, – вважає Бечев. – Інакше кажучи, в розпорядженні Росії достатньо впливу. Їм є кому зателефонувати, кого підкупити; вони можуть здійснювати свій вплив зсередини. Саме тому я не вважаю, що Росія стане якимось чином перешкоджати розширенню ЄС (на Балканах). Навпаки, вона стане вітати розширення на Балканах, вона сприйме розширення на Балканах як можливість зміцнити свій вплив всередині союзу».

Бечев зазначає, що Москва вже давно посилювала свій вплив в ЄС за допомогою інших «троянських коней» – Болгарії, Кіпру і Греції, а також за допомогою створення промосковських лобі в таких найважливіших країнах ЄС, як Німеччина, Італія та Великобританія.

Водночас, Москва залишає для себе всі шляхи відкритими і, в разі потреби, готова знищити європейські амбіції Бєлграда.

Директор бєлградського Центру євроатлантичних досліджень Олена Милич зазначає, що від можливого членства в ЄС Сербію відокремлюють ще 10 років і що Москва не може розраховувати на настільки довготривалу надійність Бєлграда.

«Я вважаю, що це занадто довготривалий проект і що росіяни, без сумніву, спробують зупинити процес євроінтеграції Сербії, – сказала Милич Балканській редакції RFERL. – Вони не стануть чекати, поки Сербія протиснеться в ЄС, з тим, щоб використовувати її як троянського коня. Вони зупинять процес завчасно».

За словами Милич, Москва вже таємно фінансує на Балканах «структури, спрямовані проти ЄС» з метою знизити рівень суспільної підтримки євроінтеграції в Сербії, зокрема університетські програми, неурядові організації та політичні партії.

Криза в Україні як перевірка на міцність?

Криза в Україні стала своєрідною перевіркою на міцність політики Бєлграда, що домагається хороших взаємин як з Москвою, так і з ЄС.

Сербські прихильники Володимира Путіна стоять з його портретами у церкві в Бєлграді

Сербія не приєдналася до санкцій ЄС проти Росії і з похвалою відгукнулася про заклики російського президента Володимира Путіна до вирішення конфлікту в Східній Україні. У той же час вона схвалила заяву ЄС про територіальну цілісність України, включаючи чорноморський півострів Крим, анексований у березні Росією.

У наступному році ця дилема стане ще більш очевидною. Сербія візьме на себе головування в Організації з безпеки і співробітництва в Європі – основній міжнародній організації, в завдання якої входить вирішення кризи в Україні, а також інших заморожених конфліктів на території колишнього Радянського Союзу.

Колишній посол Сербії в Україні Душан Лазич вважає, що українська криза вже перетворилася на «одну з найбільш суперечливих міжнародних тем» у Сербії.

«Ми опинимося в ситуації, коли, координуючи діяльність ОБСЄ, ми будемо в той же час намагатися знайти варіанти, прийнятні як для сходу, так і для заходу, – сказав Лазич. – Це непросте завдання, тому що Росія наполягатиме на своїй позиції. Головування Сербії в ОБСЄ стане величезним випробуванням як для нашої політики, так і для наших відносин з іншими країнами».

«Усе це скоординувати і врахувати всі позиції та інтереси буде непросто», – вважає Лазич.

(У підготовці матеріалу брали участь кореспонденти Балканської редакції RFERL Мілош Теодорович, Бранка Михайлович і Людмила Цвєткович)

B92 UTORAK, 17.06.2014.

VARGA: SRBIJA SEDI NA DVE STOLICE

Stav Srbije po pitanju krize u Ukrajini je politika sedenja na dve stolice, što dugoročno vodi izolaciji, smatra novinar i analitičar Boris Varga.

Source: http://www.b92.net/info/vesti/index.php?yyyy=2014&mm=06&dd=17&nav_category=11&nav_id=862791

VIDEO link: http://www.b92.net/video/kaziprst.php?yyyy=2014&mm=06&dd=17&nav_id=862956

Varga kaže da Moskvi odgovara suzdržana, pragmatična pozicija, koju Beograd zauzima po pitanju ukrajinske krize, i dodaje da su se na Ukrajini ukrstila dva srpska pitanja – integracija u Evropsku uniju i pitanje Kosova.

“Srbija tu sedi na dve stolice. To je kratkoročno pragmatično i može da da rezultate, ali dugoročno može da dovede do usporavanja integracija, pa čak i do izolacije”, smatra Varga i dodaje da dvostruki aršini Srbije odgovaraju Rusiji: “Srbija podržava celovitost Ukrajine, a ne uvodi sankcije, s druge strane, to odgovara Rusiji”.

On, međutim, konstatuje, da se može reći da Srbija sedi na tri stolice: “Treća je američka. Rusija ne želi da je vidi u Evropi, u ukrajinskoj krizi. Bez obzira koliko se očekuje pad američke moći, bojim se da taj pad nije toliko jak”.

Varga smatra da najveći problem predstavljaju tačke saradnje s Rusijom, a da Srbija za sada dobro balansira između Evrope i Rusije. “Beograd, dok god ga ne opominju jako, je u takvoj poziciji da mora da bude pragmatičan.”

Varga ističe da smo po svim pitanjima po kojima sarađujemo s Rusijom u suprotnosti sa stavovima EU. Prema njegovim rečima, primarne tačke saradnje s Rusijom su ekonomija i energetika. “Gde sarađujemo sa Rusijom, najtanji smo sa Evropskom unijom. Ekonomija i energetika nas najviše upućuju jedne ka drugima. Rusija u Srbiji vidi nekog ko će lobirati za ruske interese”.

Varga smatra da je Srbija, u odnosu na druge tranzicione zemalje mnogo više udaljena od NATO-a, što nas preporučuje kao dugoročnog partnera Rusiji. Takođe, jasan je stav Rusije po pitanju širenja NATO-a na istok Evope. “Ne žele širenje NATO-a prema bivšim sovjetskim republikama. Rat u Gruziji je bio jak signal da ne želi prisustvo NATO u svom regionu”.

Međutim, prema njegovim rečima, Srbija će morati pre ili kasnije da uđe u NATO, ako želi da se integriše u EU. “Sve zemlje su prošle tu političku-bezbednosnu integraciju. Mislim da će se to tražiti od Srbije”. On dodaje da je kriza u Ukrajini pokazala da Moskva ne želi ni širenje Evropske unije.

U ključne tačke saradnje s Rusijom, Varga ubraja i stav Rusije po pitanju Kosova. “Rusija će i dalje podržavati Srbiju po pitanju Kosova. Po svim tim pitanjima po kojima sarađujemo sa Rusijom smo u suprotnosti sa stavovima EU.”

On smatra da nam imponuju, kako kaže, “imerijalističke težnje Rusije”. Prema njegovim rečima, nova vlada pokušava da bude igrač između Istoka i Zapada. On, međutim, upozorava da “moramo da znamo gde su nam granice ako želimo da uđemo u EU”.

Komentarišući posetu šefa ruske diplomatije Beogradu, Varga konstatuje da je njegova poseta više očekivana nego neobična. “To se očekivalo, neko ko prati odnose Brisel-Moskva-Beograd, mogao je očekivati diplomatske aktivnosti sa Rusijom. Lavrov je tu. Ne možemo tačno da komentarišemo šta sve možemo da očekujemo”.

Varga ocenjuje da će prioritet u razgovorima svakako imati energetska saradnja, ali da će se govoriti i o politici, OEBS-u, Ukrajini. “Srbija predsedava OEBS-om, a Rusija ambivalentno ulaže u OEBS, zbog krize u Ukrajini”.

On zaključuje da je Rusija ta koja diktira koja diplomatska sredstva će se koristiti u rešavanju krize, dok će OEBS, za razliku od Ujedinjenih nacija, više biti uključen u rešavanje ukrajinske krize.

Gost: Boris Varga, analitičar. Šta su temelji srpsko-ruskih odnosa i koja pitanja otvara (ili zatvara?)dolazak Sergeja Lavrova u Beograd? O poziciji Beograda, između Brisela i Moskve, kroz ukrajinsku krizu i očekivanja.

06.03.2014

ОДНЕ ОКО КОЛИШНІХ МЕШКАНЦІВ ЕКС-ЮГОСЛАВІЇ – НА БРЮССЕЛЬ, ІНШЕ – НА МОСКВУ

Source: http://www.radiosvoboda.org/content/article/25287305.html

Пише: Михайло Рамач

Белград – Колишня Югославія розвалювалася не за круглим столом, а воєнним шляхом: Белград застосовував силу для збереження єдиної, до того централізованої держави. Європа тоді із запізненням реагувала на агресивну великосербську політику. Як минуле впливає на нинішнє ставлення нових держав до атаки Росії на Україну?

У колишніх югославських республіках по-різному бачать і пояснюють все, що відбувається в Україні з кінця листопада, зокрема й останні події. Словенія й Хорватія як члени Євросоюзу повністю підтримують позицію Брюсселя. Вони не мали сумніву щодо демократичного характеру Євромайдану, так само на боці Києва вони й під час останніх подій у Криму. Свого часу ці країни були жертвами агресії Белграда й дуже добре розуміють, що немає суттєвої розбіжності між діями колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича й нинішнього російського лідера Володимира Путіна.

Щодо інших, то белградська газета «Данас» зазначає, що жодної маніфестації на підтримку українського Майдану не було лише в чотирьох країнах Європи: Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині та Албанії.

Цього тижня уряд Чорногорії вперше визначився щодо кризи в Україні й виступив за збереження її суверенітету й територіальної цілісності. Чорногорія ще з часів Петра Першого вважає себе союзницею Росії, а за останні 20 років стала неабияк привабливою для російських бізнесменів і туристів. Однак влада Чорногорії – кандидата на вступ до Євросоюзу – дотримується політики, яка пустила б її далі, ніж просто на поріг цієї спільноти.

Колишній генерал югославської армії, чорногорець Блаґоє Ґраховацзазначає: «Процес демократизації посувається на схід. Він нестримний. Це сталося в Україні, це станеться і в Росії. Все те, що Росія наразі вважає своїм тріумфом, згодом буде їй дорого коштувати. Прогнозую, що в Росії також спалахнуть протести, через соціальні і демократичні причини».
У Боснії й Герцеговині вже кілька тижнів тривають протести проти бездіяльності уряду під час економічної кризи. Оскільки країна поділена на національній основі, тут немає єдиної державної політики, тому й не було єдиної офіційної позиції щодо кризи в Україні. Водночас лідер боснійських сербів Мілорад Додик беззастережно підтримав російську військову акцію в Криму.

Позиція Сербії неоднозначна

Ще складніша ситуація в Сербії, де на 16 березня призначені позачергові парламентські вибори. Політичні діячі одним оком дивляться на Брюссель, другим – на Москву, а на думці мають, насамперед, сербських виборців.

Президент Томислав Ніколич стояв поруч із Путіним на відкритті Олімпіади в Сочі, прем`єр міністр Івіца Дачич був на закритті ігор. З одного боку, маємо процес євроінтеграції, з іншого – «Газпром», «Ощадбанк» і Нафтопереробну компанію Сербії, які в російських руках. З одного боку – ліберальна проєвропейська Сербія, з другого – промосковські кола, речниками яких є Сербська православна церква, кінорежисер Емір Кустуріца та ультраправі партії й рухи, які перед посольством Росії в Белграді влаштували мітинг на підтримку Путіна і його антиукраїнської політики. Щоправда, зібралося там лише 150 осіб. Центральні ЗМІ проігнорували їхнє зібрання.
Державне телебачення Сербії намагається подавати зважену інформацію. Газети зосереджуються на повідомленнях міжнародних агенцій і позиціях місцевих експертів й публіцистів, серед яких трапляються і русофіли.

Але найбільше запам`ятався виступ журналіста Бориса Варґи, випускника Львівського державного університету, який в ефірі Першого каналу держтелебачення Сербії яскраво й аргументовано переміг пропагандистів Путіна. Не менш переконливими на каналі Б92 були дві киянки, які свого часу вийшли заміж за сербів. Піднімаючи прапори України, Анна й Аліна в місті Краґуєвац, що в центральній Сербії, сербською мовою сказали, що Путін хоче повернути Україну до біди Радянського Союзу.

Бульварна преса переважно проросійська. Вона на Майдані бачила лише озброєних бандерівців, русофобів, антисемитів. У газеті «Курір» керівник «Об`єднання сербської діаспори Євразії» Драґан Станоєвич, стверджував, що в Києві стріляють у всіх, хто заговорить російською мовою. Ця ж газета у середу повідомила, що перша група сербських добровольців прибула до Севастополя захищати, як вона стверджувала, «російський Крим». Підрозділ очолює такий собі Мілутін Малішич.

24sata, 04.03.2014.

Analiticar Boris Varga: Ruski pristup Ukrajini mogao bi da ima dugorocne posledice po Putina (GRAFIKA)

Rusija je juče nastavila s prebacivanjem svojih trupa na Krim, što mnogi tumače kao pripreme za najveći oružani sukob još od hladnog rata. Kriza u Ukrajini se zaoštrava, a dalji razvoj događaja teško je predvideti. Ipak, jedno je izvesno – trajne posledice su neminovne, ne samo po tu zemlju već i po čitav region.

Source: http://arhiva.24sata.rs/vesti/svet/vest/analiticar-boris-varga-ruski-pristup-ukrajini-mogao-bi-da-ima-dugorocne-posledice-po-putina-grafika/128072.phtml

Autor: I. Hadžiomerović

Hospodárske noviny

LENIN MAL ZMIZNÚŤ UŽ DÁVNO. ALE INAK

Politológ, umelec či biznismeni. Šesť osobností a ich pohľad na nepokoje na Ukrajine.

Source: http://style.hnonline.sk/vikend-140/lenin-mal-zmiznut-uz-davno-ale-inak-597798

V Kyjeve vládne veselá zlosť

Igor Gilbo, fotograf
Dianie na Ukrajine v posledných týždňoch je podľa mňa súbojom medzi dobrom a zlom. Dobro nie je Európska únia, nie sú to lídri opozície (tí už vôbec nie) ani tzv. veľká Ukrajina alebo veľký národ. Dokonca ani sloboda. Prvýkrát v mojom živote vidím v uliciach množstvo ľudí, pre ktorých sa najvyššou hodnotou stala dôstojnosť. Pre mňa je toto dobro. A zlo, to nie je Rusko, ani zlý štát…
Ľudská dôstojnosť je u nás novým vírusom, ktorý bol v Sovietskom zväze veľmi málo rozšírený. Pod jeho vplyvom sa možno stať občanom. A ak je občanov veľa, moc sa dostáva pod kontrolu (čo, samozrejme, nijaká moc nechce). Za tri roky sa u nás moc opila nedotknuteľnosťou. Je nadmieru silná. Ľudia nemajú možnosť brániť seba alebo iných pred totálnou nezákonnosťou. Hocikomu, kto nie je voči štátu lojálny, môžu siahnuť na podnikanie, ktokoľvek sa môže ocitnúť v rukách milície a môžu ho zavrieť do väzenia bez súdu. Takých príkladov je veľmi veľa. Štát vo všetko klame, drzo a demonštratívne nazýva čierne bielym. Klame o zlepšovaní života, klame o tom, že korupcia mocných neexistuje (ako keby vôbec mohla existovať inde, ako medzi mocnými). Odmietnutie podpisu asociačnej dohody je poslednou kvapkou. S víziou podpisu išiel prezident do volieb, dva roky o nej hovoril ako o najväčšej priorite. Aj preto v rôznych mestách vyšla do ulíc mládež (mnohí sa už nenarodili v Sovietskom zväze), ktorá bola doteraz absolútne apolitická. Postupne sa sami organizovali, učili sa za pochodu, pričom z princípu medzi seba nepúšťali opozičných politikov. Toto bol mierny protest. Potom prišla noc z piatka na sobotu a krv na asfalt. Štát vyhlásil, že 200 študentov napadlo 2 000 policajtov, brutálne zbitých a dokaličených študentov odsúdili do väzenia. O dvanásť dni neskôr minister vnútra vyhlásil, že nevie, kto dal pokyn špeciálnym jednotkám, ale že on určite nájde vinníkov. Čo k tomu dodať? Azda len to, že v Kyjeve vládne veselá zlosť. A pomery u nás mi pripomínajú Slovensko na začiatku 90. rokov.

Oligarchovia už žijú v EÚ, my na ňu nikdy nedosiahneme

Arnold Mamikonjan, vinársky technológ
Demonštrácie sa začali 22. novembra, keď vláda oznámila, že podpísanie asociačnej dohody s EÚ môže mať veľmi nepriaznivé ekonomické dôsledky. A keď 29. novembra prezident túto dohodu vo Vilniuse naozaj nepodpísal, vyvolalo to obrovskú nevôľu obyvateľstva. Ide o to, že počas posledných dvoch rokov sa hovorilo, že v dohoda sa určite podpíše. No v skutočnosti nás všetkých oklamali. A keď v noci 30. novembra špeciálna polícia Berkut zbila a tvrdo rozohnala študentov a novinárov, okamžite sa začali ešte masovejšie a radikálnejšie protesty. Ak sa pozrieme do regiónov, obzvlášť silno sa protestovalo v západných oblastiach Ukrajiny, vrátane Užhorodu, kde žijem. Nakoľko bol pri odmietnutí podpisu dohody dôležitý nátlak Ruska neviem celkom dobre posúdiť, aj keď mne sa zdalo, že zohral podstatnú rolu. Podstatné však je to, že milióny takých, ako som ja a moja rodina, stratili 29. novembra nádej na to, že sa niekedy staneme členmi EÚ, a teda aj nádej na normálny život. Pritom všetci tí oligarchovia, poslanci ministri a ich rodiny, ktorí si nakradli milióny, tí už v EÚ de facto žijú a cestujú slobodne po celom svete. Som rád, že ľudia vyšli demonštrovať. Celému svetu sme ukázali, že nie sme ovce a že nás neradno klamať a nezohľadňovať naše názory. Oranžová revolúcia pred deviatimi rokmi umožnila vyklíčiť semienka demokracie a slobody, no kvôli boju o moc ich nenechala dorásť. Azda sa to podarí tejto.

Lenin mal zmiznúť už dávno

Marta Kacwin, prekladateľka a tlmočníčka
Na Ukrajine som strávila takmer rok a pol prácou pre mimovládne organizácie, mám tam mnoho známych, sledujem ukrajinské spravodajské portály a pravidelne tam chodievam. Udalosti posledných dní a týždňov ma napriek tomu prekvapili, zdalo sa, že všetko ide správnym smerom. Hoci sama som zažila pri práci na Ukrajine mnoho absurdných situácií a stretla som sa s veľkou mierou korupcie, mala som pocit, že za posledné roky sa veľa vecí zlepšilo. Aj v tomto smere. Preto som vôbec  nečakala, že premiér Azarov zrazu povie: „Viete čo, teraz sa nám nehodí podpísať asociačnú dohodu.“ No tiež si myslím, že keby vláda nepoužila silu, tak po jednom – dvoch dňoch protestov by ľudia išli domov. Ale v momente, keď videli zábery, ako polícia bije bezbranných demonštrantov ležiacich na zemi, sa v nich niečo zlomilo. Pretože tí starší si ešte pamätajú časy, keď takéto zaobchádzanie bolo bežné. Mnohí mladí zas majú skúsenosti zo zahraničia, napríklad zo štúdia, a vedia, ako to tam chodí. Ani jedni, ani druhí už nechceli, aby sa staré časy vrátili. Takže teraz už neprotestujú za Európsku úniu, ale za lepšiu Ukrajinu.
V čase prvého zásahu polície pred týždňom som bola v Poľsku a nemala som so sebou pas, inak by som išla demonštrujúcich určite podporiť. No jeden môj známy sa dostal práve do oblasti, kde zasahovala polícia v tú noc, keď prvýkrát použili silu. Prišiel celý dobitý a hovoril, že len pokojne stáli a spievali, keď sa začala valiť masa ľudí, ktorú tlačili policajti. A tí sa vraj nepozerali na to, či je niekto ozbrojený alebo robí výtržnosti. Jednoducho bili všetkých hlava-nehlava. S pohnutím som sledovala aj zábery toho, ako padla socha Lenina v Kyjeve. Na jednej strane som si hovorila, konečne. Pretože mi nikdy nešlo do hlavy, ako môže takýto pomník stáť v hlavnom meste. No na druhej strane si myslím, že nie je dobré, že sa to stalo teraz a takto. Mali ho odstrániť už dávno, ale zákonným spôsobom a odviezť napríklad niekam do múzea. Aj to však ilustruje momentálnu atmosféru na Ukrajine. No treba tiež povedať, že aj tá sa líši podľa toho, kde sa nachádzate. Ak by ste sa pozreli, ako to vyzerá v Ľvove, Kyjeve, Donecku alebo vo Vinnici, tak by ste sa ocitli v úplne iných krajinách. Západ (napríklad spomínané mestá Ľvov, Ivano-Frankovsk či Vinnica) je oveľa európskejší. Na východe (trebárs Doneck, Lugansk či Dnepropetrovsk) sa mnoho ľudí bojí o prácu, ktorú im dáva miestny oligarcha alebo nejaká ruská spoločnosť. Aj preto tam na uliciach uvidíte demonštrovať len hŕstku ľudí a vládna Strana regiónov má oveľa väčšiu podporu.

Na Ukrajine sa vedie vojna o svetový trh

Boris Varga, politológ a novinár
To, čo sa teraz deje na Ukrajine, sme už raz videli: počas nežnej revolúcie v Bratislave a Prahe. S tým rozdielom, že teraz v podstate nejde o ideológiu, ale o ekonomickú, resp. geopolitickú a trhovú orientáciu Ukrajiny. Národ je rozdelený: polovica túži po blízkosti s Ruskom, druhá časť chce ísť do Európskej únie. (Títo Ukrajinci patria k najväčším eurooptimistom dneška.) Hlavná príčina protestov je jasná: ukrajinská vláda sa rozhodla nepodpísať asociačnú dohodu s úniou, na ktorú sa zaviazala pred občanmi. Rozhodla sa tak po tom, čo sa v Rusku začali stavať colné bariéry na ukrajinské výrobky. Usúdila totiž, že môže byť ohrozená jej sociálna a ekonomická istota. Ukrajina je v zlom postavení, pretože Rusku platí vysokú cenu za plyn, čo má priamy vplyv na jej ekonomiku a hospodárstvo, ako aj na sociálne výdavky jej obyvateľov. Zahraničný obchod Ukrajiny je približne rovnako orientovaný na úniu ako na Rusko (asi po 30 percent), no od oranžovej revolúcie jej orientácia na Brusel stále silnie. Túžba po európskej integrácii sa však Moskve zjavne nepozdáva. Problémom je, že asociačná dohoda ešte Ukrajine nezaručuje členstvo, pričom obmedzovanie trhu z ruskej strany by v čase krízy mohlo priviesť štát do bankrotu. Nátlak Ruska sa však netýka len Ukrajiny. Od istej asociačnej dohody v septembri odstúpilo Arménsko a Rusko robí politický a energetický tlak aj na Gruzínsko a Moldavsko. Záujem o asociáciu nemajú ani Bielorusko a Azerbajdžan.
Predpokladám, že rozpory v rámci ukrajinskej spoločnosti sa budú prehlbovať. Protesty sa rozšírili už aj na ďalšie miesta, zvlášť do západného mesta Ľvov. A podľa mňa v nich nejde len o otázku európskej orientácie Ukrajiny, no rozhoduje sa tam o otázkach ďalších expanzií v budúcnosti: Západu na jednej a Ruska na druhej strane. Vlani pred prezidentskými voľbami v Rusku Putin totiž naznačil plány týkajúce sa vytvorenia Eurázijského zväzu, ktorý by vznikol z colnej únie medzi Ruskom, Bieloruskom a Kazachstanom, ktorá vznikla v roku 2011. Takže sa vlastne stávame svedkami vyvrcholenia „vojny o trh” medzi európskou a eurázijskou úniou, ktorá sa týka najmä dodávok energií, ako je zemný plyn.

Janukovyč biznisu pomohol

Pavol Krúpa, majiteľ Arca Capital
Masové protesty na Ukrajine podľa môjho názoru jednoznačne dokazujú demokratickosť politického systému. Ľudia, ktorí sú nespokojní s krokmi prezidenta a vlády, majú možnosť verejne ukázať svoje postoje. Za výraznejšie negatívny možno považovať iba brutálny zásah ukrajinskej polície na demonštrantov 30. novembra, pri ktorom bolo niekoľko protestujúcich dobitých a odvezených do nemocnice. Tento zásah odsúdila koalícia aj opozícia, aj prezident Viktor Janukovič.Momentálne postupne dochádza k akejsi konsolidácii názorov a postojov medzi vládou a obyvateľstvom, ktorá smeruje k urovnaniu politickej krízy. Uskutočnilo sa stretnutie Viktora Janukoviča s bývalými prezidentmi, začal sa otvorený dialóg za účasti európskych politikov a možno povedať, že prebieha aj proces zbližovania postojov rozhádaných strán. Nervozitu medzi bežnými ľuďmi necítiť. Situáciu sa skôr snaží spolitizovať opozícia. Na rozdiel od oranžovej revolúcie však opozícia neťahá za „jeden povraz“. Vnímam to viac ako snahu o prezentáciu jednotlivých politických strán.

Ukrajinská spoločnosť demonštráciami ukazuje jasné smerovanie k európskemu spoločenstvu. Súčasná vláda intenzívne pracuje na integrácii Ukrajiny do Európy Za posledné dva, tri roky sa ukrajinskej vláde podarilo splniť veľkú časť požiadaviek EÚ – urobili napríklad reformu súdnictva, novelu významných zákonov. Sú tu však isté prekážky, ktoré vstup do Európy komplikujú. Ide najmä o ekonomické požiadavky Ukrajiny a o pozíciu ruskej federácie vo vzájomnom obchode, kde takmer jedna tretina ukrajinských tovarov smeruje do Ruskej federácie. Problémom sú aj tvrdé ekonomické podmienky v pripravovanej dohode o voľnom obchode medzi Ukrajinou a EÚ. Ukrajina potrebuje peniaze na zaplatenie svojich dlhov a trhy, kde bude môcť predávať svoju produkciu. Preto vnímam postup prezidenta Ukrajiny vyrokovať pre Ukrajinu čo najvýhodnejšie podmienky a nájsť optimálneho partnera za legitímne a správne. Pripomeňme si, že bývala premiérka Júlia Tymošenková podpísala nevýhodné zmluvy na dodávku plynu s Ruskom a tieto urobili Ukrajinu viac závislou na Ruska. Paradoxne EÚ požaduje ako jeden z bodov jej prepustenie, pričom je väznená práve pre tieto zmluvy.
Arca Capital má v pláne svoje aktivity na Ukrajine ďalej rozvíjať a zväčšovať. Stále sa jedná o potenciálny trh s počtom viac ako 40 miliónov ľudí. Vidíme tu perspektívne odvetvia pre domáci aj zahraničný trh. Očakávam, že Ukrajina bude stále atraktívnejšia pre ruský trh aj pre európskych investorov. Výrazne sa začína investične angažovať na Ukrajine aj Čína a Turecko. Súčasná situácia nemá negatívny vplyv na biznis na Ukrajine, nijako ho to neohrozuje ani neobmedzuje. Počas posledných troch rokov, a to hlavne za vlády Viktora Janukoviča, dokonca cítim zlepšenie podmienok pre podnikanie na Ukrajine. Je možné badať snahu približovania sa európskym zvyklostiam v biznise. Krátko po svojom menovaní prezident Janukovič založil organizáciu na podporu investícií v jednotlivých oblastiach Ukrajiny. Zodpovedný za každú oblasť je gubernátor, ktorého volí priamo prezident. Môžem potvrdiť z vlastnej skúsenosti, že tieto organizácie vytvárajú podmienky pre investorov, uľahčujú im vstup a urýchľujú vydávanie potrebných povolení.

Vládu cítiť aj v podnikaní

Peter Káčerik, generálny riaditeľ Bioenergetickej spoločnosti
Keď som sa dopočul, že na Ukrajine sa opäť niečo deje, spočiatku som tomu nevenoval pozornosť. Tam sa stále niečo dialo a deje, či to už bola nežná revolúcia, rôzne voľby poslancov do vrcholných orgánov štátu alebo voľby do orgánov krajských a mestských zastupiteľstiev, alebo rôzne aféry čo sa týka plynu, zatvorenia Julie Tymošenkovej…
Keď sa vrátime k súčasnej situácii, zlomový moment nastal vtedy, keď bol zvolený za prezidenta Viktor Janukovyč. Všetky dovtedajšie snahy a pokroky, čo sa týka demokracie, sa začali postupne meniť. Prezident všetky svoje práva, ktoré Ukrajina odobrala prezidentovi na ceste k demokracii, postupne získal späť. Ten na vedúce pozície celého štátu, či to už boli silové štruktúry, justícia alebo krajské a mestské štruktúry, dosadil len svojich a oddaných ľudí. Všetko sa vrátilo oveľa rokov späť. Ukrajina prešla na prezidentskú demokraciu a v súčasnosti ju ovláda jeden človek – prezident. Všetci však dúfali, že to, čo sa stalo, nie je pravda, a predsa len Ukrajina podpíše asociačnú dohodu s Európskou úniou. To sa nestalo a nakoniec vysvitlo, že to bola len hra Ukrajiny. Navonok deklarovali svoju snahu a ochotu a na pozadí si hrali svoju hru. V tom momente si Ukrajinci uvedomili, že je zlej a až vtedy vyšli opäť do ulíc. Tu nejde o politický boj – o boj koalície a opozície. V uliciach nie sú predstavitelia súčasných politických strán, v uliciach sú občania, ktorým už ide o všetko. Chcú normálne pracovať, podnikať, cestovať a mať nejakú budúcnosť, a taká budúcnosť, ktorá sa pretláča len silou, sa nepáči nikomu. Takže Ukrajinci sú v práve, dožadujú sa svojho.
Čo sa týka našich podnikateľských aktivít, túto situáciu po zmene prezidenta sme začali pociťovať aj my podnikatelia. Veľmi silno sa prejavila v podnikaní, a to hlavne po roku 2010. To, čo sme rozbehli, do čoho sme investovali, na to začali platiť zákony, ktoré nadiktovalo silové právo. Áno, navonok sa tvárili, že chcú investície, že im vytvoria podmienky, že ich budú podporovať, tak sa hovorilo. Skutočnosť bola však iná, platili nalinkované stranícke zákony, ktoré boli určené zvrchu. Samozrejme, že nám na získanie našich práv pomáhalo aj naše zastupiteľstvo v Ukrajine rôznymi podporným listami a stretnutiami s ukrajinskou stranou. To však bolo všetko, odpovede sme dostali kladné, že sa všetko vybaví a bude sledovať. Tam, kde naše podnikanie zasahovalo do sfér vlády prezidenta,  reakcie na niektoré ponuky a listy vôbec neprišli, alebo pri diplomatickej podpore boli stanoviská vyhýbavé. Garancie zahraničných investícií sú určené zákonne, ale procedúra ich udržania je taká zložitá a skorumpovaná, že veľa investorov ju nedotiahne do konca. Je vytvorených veľa štruktúr, ktoré navonok sprevádzajú podnikanie a pomáhajú získať nevyhnutné povolenia, registráciu, a nakoniec sa to zvrhne na cielené vyťahovanie peňazí od investora. Čím je väčšia investícia, tým viac peňazí treba odovzdať. Úradníci, od ktorých závisí „ podpora“ organizácie podnikania, už od prvých stretnutí požadujú svoju odmenu. Táto odmena môže byť v rôznych formách, no vždy je prítomná. Politizácia verejnej správy, a hlavne v poslednom období tvorba paralelného straníckeho systému riadenia ekonomiky, nedáva žiadnu záruku, že pri zmene vládneho systému dôjde k obratu v správnom smere. Obzvlášť sa to týka úrovní v mestách.

Počas posledných 5 rokov sme organizovali a rozbehli sociálne veľmi dôležitý smer pre jedno mesto na Ukrajine, zabezpečili sme financie, vykonali sme komplexnú rekonštrukciu objektov a postavili sme nový objekt, avšak vláda, ktorá sa vymenila v roku  2010, od prvých dní požadovala zrušenie všetkých zmlúv. Len s veľkou námahou sa nám podarilo udržať situáciu v našich rukách, ale negatívna skúsenosť zostala. Aj napriek tomu si myslím, že sa všetko zmení, tak, ako si želajú všetci, čo sú v uliciach. Trh Ukrajiny je perspektívny a my sa nachádzame hneď vedľa neho.

Blic, 04. 03. 2014. – 21:39h  09:54h

Autor: Irena Hadžiomerović

Source: http://www.blic.rs/Vesti/Svet/446997/Pogledajte-odnos-snaga-Ukrajine-i-Rusije

http://www.pressonline.rs/svet/globus/302519/ruska-cizma-ne-odlazi-sa-krima.html

Ukrajina se nalazi na ivici oružanog sukoba, čijih se posledica pribojava čitav svet. Rusija je juče i danas dodatno ojačala prisustvo svojih trupa na ukrajinskoj teritoriji, a ukrajinski premijer Arsenij Jacenjuk izjavio je da se ta zemlja „nikada neće odreći Krima“.

Rusija je juče i danas dodatno ojačala prisustvo svojih trupa na ukrajinskoj teritoriji, a ukrajinski premijer Arsenij Jacenjuk izjavio je da se ta zemlja „nikada neće odreći Krima“.
Stanje koje nije teško zamisliti kao početak rata zasad ima neizvestan epilog, ali sigurno je da bi njegova eskalacija narušila globalni bezbednosni poredak.

– Krim je de fakto okupiran i Rusija je već prekršila niz međunarodnih sporazuma. Rusi trenutno promovišu politiku sile. Budući da su argumenti Moskve vezani za „ukrajinske ekstremiste“, koji navodno ugrožavaju ruske interese u Ukrajini, sve tanji, moguće su tenzije na jugoistoku Ukrajine, koje u specifičnim okolnostima mogu rezultirati lokalnim oružanim sukobom – kaže za „Blic“

Boris Varga, politikolog i analitičar koji smatra da je direktan ratni sukob Kijeva i Moskve ipak manje verovatan.

Prema njegovim rečima, Rusija se trenutno pozicionira u ukrajinskoj krizi jer je bekstvom Janukoviča značajno izgubila uticaj.
– Rusija Ukrajinu smatra delom sfere svojih geopolitičkih interesa, a Krim važnom tačkom u istorijsko-militarnom smislu. Nisam siguran da će se Moskva povući s tog poluostrva. Krim bi mogao da postane tačka odakle će Rusija uticati na političke prilike u Ukrajini. Skoro sve postsovjetske države koje su izrazile namere za evroatlantske integracije imaju slične probleme: u Moldaviji to je Pridnjistrovlje, u Gruziji Abhazija i Južna Osetija. I na svim tim teritorijama nalazi se ruska vojska – napominje Varga.